Коли вже й сонце стало темним,
І світлого нема нічого,
То значить ближче ми до Бога,
Він любить бідних і нужденних.
Гірчить солодкий поцілунок.
Від тіні Бога небо вяне,
А він вплітає у оману,
Щоб слати милість як рятунок.
Усюди - батоги і грати.
Ну як тут Бога не любити!
Він горе шле і плачем ситий.
О, як же вигідно карати!
Прочитано 26392 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 1
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : мысли в авоське-42 - irina kramarenko Еще на заре христианства Библия возвысила человека над природой, провозгласив его ОТВЕТСТВЕННЫМ за нее. Звери и деревья - его подопечные, а не "братья"....??.
